- глухуватий
- -а, -е.1) Трохи глухий (у 1 знач.).2) Не зовсім дзвінкий; неголосний.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
глухуватий
Смотреть что такое "глухуватий" в других словарях:
глухуватий — прикметник … Орфографічний словник української мови
туговухий — а, е, рідко. Який погано чує; глухуватий. || у знач. ім. тугову/хий, хого, ч. Той, хто погано чує; глухуватий … Український тлумачний словник
глухий — I 1) (про голос, звуки який нечітко чується), приглушений; приглухлий, глухуватий (про голос який звучить не досить дзвінко); здавлений, здушений, придавлений, придушений, задавлений (про голос, ридання тощо); утробний, нутряний (про голос який… … Словник синонімів української мови
глухуватість — тості, ж. Абстр. ім. до глухуватий 1) … Український тлумачний словник
глухувато — Присл. до глухуватий 2) … Український тлумачний словник
підглухий — а, е, діал. Глухуватий … Український тлумачний словник
приглухий — а, е. Те саме, що глухуватий 1) … Український тлумачний словник
приглухлий — а, е. Злегка глухий, глухуватий (про голос) … Український тлумачний словник
приглухуватий — а, е, розм. Те саме, що глухуватий 1) … Український тлумачний словник
тугуватий — а, е. Дещо, трохи тугий. •• Тугува/тий на ву/хо дещо, трохи глухий; глухуватий … Український тлумачний словник
